Не обійшла біда наше славне місто Самбір, 31 лютого 2014 року героїчно загинуі в боротьбі за незалежність України випускник нашої школи Тарас Драбик.
20 лютого у День Героїв Небесної Сотні, в стінах середньої школи №7, де так недавно Тарас разом зі своїми друзями вивчали, досліджували, сподівалися і мріяли, ми відкрили меморіальну дошку на Його честь.
З п’ятого по дев’ятий класс Тарас навчався у СШ№7. Після дев’ятого класу здобував освіту у Самбірському технікумі економіки та інформатики. Закінчивши навчання, служив у 80-ій аеромобільній бригаді м.Львова . Далі залишився служити на контрактній основі.
Вже з 03 березня 2014 року воював в зоні антитерористичної операції. Героїчно загинув в бою за Луганський аеропорт 31.08.2014 р.
Відкривала меморіальну дошку мама Тараса Ярослава Миколаївна, яка в своєму слові подякувала усім за підтримку в тяжку годину.
Отець Микола Брийовський, освятивши таблицю Героєві, сказав, що Тарас є прикладом патріотизму.
Також виступили міський голова Тарас Копиляк, станичний Самбірської станиці Братства воїнів ОУН-УПА Микола Петрущак, директор школи Михайло Тимців, класний керівник Людмила Бачинська, однокласниця Ольга Сорокіна.
Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки. Він залишиться назавжди, добрим чоловіком, лагідним батьком, хорошим сином…
В серцях вчителів,однокласників Тарас залишиться назавжди хорошим учнем, вірним другом…
Пам’ять про життєрадісну, оптимістичну людину збереже в рідній школі меморіальна дошка, створена майстрами Мірчуком Зиновієм Петровичем та Мірчук Марією Володимирівною. За сприяння Кулія Ігоря Івановича.
Не плач за мною, мамо, не ридай,
Я не хотів війни, я боронив свій край…
Не плач за мною, мамо, я – герой
Стояв я гордо, коли снайпер той
Стріляв у голову й таранив груди –
Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...
Не плач за мною, рідна, не лий сліз,
Пишайся мною, бо я патріотом виріс,
Ти, мамо, лиш за мене помолись,
І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..
Я винен, що любив свою країну,
Я винен, що хотів здобути волю…
Але я не хотів стояти на колінах,
Пробач за стільки завданого болю…
Не плач за мною, мамо, я у Бога,
Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього
Я вже не повернуся, мамо, але знай –
Я стану ангелом і боронитиму свій край….
